Гріхопадіння в інтерпритації Шарика. Фото Олександра КадніковаПісля того, як британський андеграундний художник Бенксі продемонстрував, що мистецтво може бути не лише об’єктом естетичного задоволення, а й ефективним засобом гостроактуальної соціальної та політичної критики, вуличне мистецтво перестало асоціюватись зі звичним вандалізмом та отримало велику кількість прихильників і послідовників.

Творчість і анонімність Бенксі шаленими темпами захоплювала молодих художників, які також випробовували себе у цьому стилі. Дехто з них копіював відомі роботи або надавав їм іншої інтерпретації, інші – створювали оригінальні і не менш талановиті малюнки.

В Україні з’явились графіті, що були підписані псевдонімом «Шарик», які носили соціальний зміст і одразу ж привернули увагу ЗМІ. У більшості публікацій про творчість «Шарика» журналісти лише наводили власні думки з приводу тієї чи іншої його роботи, знаходили паралелі з роботами британського маестро, наводили коментарі художніх критиків, але не намагались з’ясувати позицію самого автора.

Molotoff.info вдалось познайомитись та поспілкуватись з сімферопольським стріт-арт художником «Шариком» (своє прізвище та ім’я художник із зрозумілих причин не називає) і дізнатись про його творчість, погляди на життя та ставлення до сучасного мистецтва.

Що значить твій псевдонім «Шарик»?

- Давним-давно я входив до складу славної команди, що складалася з трьох чуваків, і звалися ми - BFS. Але все хороше, рано чи пізно, закінчується, ось і наш графітікорабль зазнав аварії, і залишився я один біля розбитого корита, що носить назву «стрітарт». Тоді я і назвав себе «Шариком», бо це щось несерйозне, тимчасове і веселе.

«Шарик» за роботою. Фото Світлани Борисовської

Через стиль твоїх робіт і твою анонімність журналісти в своїх матеріалах досить часто називають тебе «українським Бенксі». Тебе не дратує таке порівняння? Як ти взагалі до нього ставишся?

- Ну оскільки Бенксі – головний герой вуличного мистецтва, його батько-засновник, то порівнюючи мої безглузді і невмілі малюнки з роботами маестро, люди просто надають мені честь. Бенксі вкрай талановитий художник і всесвітня слава і успіх його є цьому підтвердженням. Власне я і спробував щось малювати після того, як побачив фотографії його робіт у журналах «X3M» і «400 ml» будучи ще патлатим студентом. А називають «українським Бенксі» і дорікають в плагіаті бо я теж використовую трафарети і, напевно, тому що тематика зображуваного теж носить, місцями, гостро-соціальний характер.

Після того, як роботи Бенксі купили Крістіна Агілера, Бред Пітт і Анджеліна Джолі, критики почали звинувачувати його в тому, що він комерціалізує стріт-арт, що позбавляє його вулично-протестної суті. Яка твоя позиція у цьому плані?

- Будь-який з цих критиків за свої ті чи інші праці теж бере певну плату. І не все вуличне мистецтво носить протестний характер, є багато представників в даному напрямку, які творять м'які і солоденькі штуки, а Бенксі навіть ставши комерційно успішним художником не позбувся протестних настроїв. Але я згоден, що художник, догоджаючи споживатським смакам, буде плодити зневіру і печаль, а не мистецтво. У своєму фільмі «Вихід через сувенірну крамницю» Бенксі про це сказав, що «в певний момент всі ніби зійшли з розуму і почався галас навколо стрітарту», точно не пам'ятаю цитату. Тобто комерціалізують даний напрямок торгаші від мистецтва, а не самі художники.

«Міліція - орган роздачі піздюлей непокірному бидлу», - переконаний художник

Ти бачив графіті, яке нещодавно з’явилося в Києві, на якому зображена Юлія Тимошенко за гратами з підписом Бенксі?

- Так, бачив. Але мені здається, це взагалі не Бенксі, навіть по малюнку видно, хоча там є підпис, але все одно не те.

Чому ти обрав саме трафарет?

- Ну, трафарет це заготовка, яка полегшує процес і скорочує час нанесення малюнка, що дуже важливо для малювання в міському, часом ворожому, середовищі. Маючи трафарет, не потрібно морочитися з дрібними деталями, тому що вони вже вирізані. Але це не означає, що сам процес малювання такий вже простий, в ньому, як і скрізь, існують певні труднощі. А використання трафарету просто полегшує долю «вуличного художника».

Фото надане художником

Як ти ставишся до сучасного мистецтва? Твої роботи можна назвати прикладом сучасного мистецтва?

- На жаль, а може й на щастя, ніколи не був ні на одній виставці сучасного мистецтва, а серед того, що бачив в Інтернеті та в друкованих виданнях, так багато сильних і видовищних творів, які вразили мій обивательський мозок, як і багато незрозумілої мені, вибачте, хуєти. Навіть читаючи «трактати» про сучасне мистецтво, я не завжди здатний зрозуміти, про що йде мова. Ні, я не схильний відносити свої малюночки на стінах до сучасного, тим більше мистецтва, бо саме слово «мистецтво» у мене асоціюється з чимось більш майстерно виконаним, вистражданим в крові і сльозах, створеним титанічними зусиллями, а те, що роблю я - просто малюнки, звичайні «графітюльки», як я їх називаю.

Нещодавно в мистецьких колах розгорілась дискусія стосовно перемоги Нікіти Кадана в премії PinchukArtCentre і того, чи може художник з лівими поглядами брати гроші від капіталіста-олігарха. Ти як вважаєш?

- Ні, нічого не чув про це, я далекий від усієї цієї високоінтелектуальної тусовки і не бачу нічого суперечливого в тому, що художник-лівак бере за свої праці винагороду у капіталіста.

Що тебе надихає до творчості?

- Один з найперших малюнків, який ми з товаришами намалювали на стіні, відразу ж був опублікований в місцевій газеті «Вечерний город». Власне, ця подія і надихнула нас на створення низки подібних зображень. А трохи пізніше ми дізналися про існування соціальних мереж, таких як «Вконтакте» наприклад, і інших, де можна показувати свої креативні висери як своїм друзям, так і незнайомим тобі людям з інших сіл, міст, країн і навіть цивілізацій, але ж кожен «творець» хоче бути побаченим або почутим. Виходить, що на творчість надихає сама можливість показувати свої роботи людям. Вірніше не надихає, а стимулює творчість. А надихають звичайно ж люди, як ті, що нині живуть, так і давно покійні.

«Це моя інтерпретація гріхопадіння, фігури взято з картини Альбрехта Дюрера», - каже автор

Хто з художників або який стиль в мистецтві тобі подобається?

- Хороших художників така величезна кількість, але, на жаль, не згадаю їхніх імен. З тих, які дійсно вразили мене і, в деякій мірі, розширюють уяву - це анімаційні замальовки Террі Гілліама, мультики Івана Максимова, наприклад. Я не знавець стилів, підстилів і напрямків, але саме в образотворчому мистецтві вітаю гумор, сатиру, парадоксальність, абсурд, сюрреалізм.

Ти маєш художню освіту. Взагалі, яка в тебе освіта, якщо не таємниця?

- По-секрету всьому світу скажу, що в дипломі у мене написано «художник-графік», але, чесно зізнаюся, для людини з художньою освітою я вкрай невмілий малювальник.

Більшість твоїх робіт виступають в якості соціальної критики. Що ти цим хочеш сказати, проти чого ти виступаєш?

- Мені сумно, що мої роботи виглядають як вперта соціальна критика, а не стьоб. Я зовсім не критикую, а глумлюсь і висміюю деякі масові соціальні явища, просто мені не вистачає таланту зображати це м'яко.

Проти чого я? Я не проти чогось, а тільки за! Всі, хто протестує, як показує практика, рано чи пізно скочуються в те лайно, яке колись критикували. І взагалі я вже відходжу від критики і відтепер буду сіяти тільки що-небудь добре і світле.

Багато з твоїх робіт присвячені здоровому способу життя. Це данина сучасним тенденціям чи, можливо, ти дотримуєшся ідеології sXe (Straight edge, sXe (англ. чітка межа) - субкультура, яка пропагує повну відмову від наркотиків, алкоголю і тютюну, - авт.)?

- Я, в деякій мірі, і дотримуюся ідеології «sХe» (хоча це всього лише ярлик) і це данина сучасним тенденціям в тому числі. Адже це добре, коли здорові ідеї захоплюють молоді уми, набувають популярності і масовості. Хоча, насправді, все зовсім навпаки, тому що, якщо озирнутися на всі боки, то ми побачимо, що навколо тотальне споювання і наркотизація. Деякі джерела стверджують, що це злий умисел і таємна змова, але мені здається, що підприємливі товариші просто заробляють гроші на неосвіченому натовпі, на його стадних інстинктах.

Ти прихильник якоїсь політичної ідеології?

- З високої дзвіниці плював я на всі політичні ідеології, хоча, кажуть, що аполітичність молодих людей тільки на руку деяким політичним ідеологам.

Яка у тебе позиція щодо гостродискусійних тем історії, мови, релігії в Україні?

- Людина я взагалі неосвічена і подібні питання мене цікавлять остільки оскільки.

Ти малюєш не лише в Україні, декілька твоїх робіт було зроблено в Новгороді. З чим це пов’язано?

- Насправді не багато, а лише кілька. А пов'язано це було з проживанням в тих краях дівчини, яку я колись палко кохав. До неї-то я і їздив любові заради, ну за одне й помалював там, зробив з тамтешніми творцями (, Insomnia) пару інсталяцій фігур зі скотчу.

«Шарик» та Nomerz за роботою в Новгороді. Фото надане художником

Крім графіті-робіт, ти ще є автором декількох відео анімацій. Ти намагаєшся донести свої ідеї різними способами?

- Останнім часом я вирішив спробувати себе у флешанімаціі, але це на аматорському рівні поки, і мені приємно, що результати моїх зусиль сподобалися тобі, але... Я не намагаюся доносити жодних позицій - це просто візуалізація деяких поглядів, переконань та ідей, які проникли в глибини мого казанка ззовні. До того ж у роликах я намагаюся зобразити ті ідеї, які через багатослівність немає можливості реалізовувати на стінах.

«Never young again»

В одній з твоїх відеоанімацій ти використав трек D MAN 55, який є представником російського правого репу, а твої роботи більше відповідають лівій тематиці. З чим пов’язана така розбіжність?

- Я не слухаю D MAN 55, просто текст його трека відповідав образам, що накопичились в мене і тому я використав цей аудіозапис в моєму ролику. І взагалі цей ролик злий і сумний, мені другий мій ролик більше подобається.

«Апофеоз потреблядства»

Одна з твоїх робіт була присвячена Віктору Януковичу і Миколі Азарову, яких ти намалював на сміттєвих баках у Сімферополі. Ти не прихильник цієї партії, хоча вони досить популярні в Криму?

- Деякі незримі сили зла простягли свої брудні ручища до мене і змусили зробити це! Все це підступи світового закулісся, егрегоріальне мариво і псиполярні впливи! Не винен я в скоєному.

Віктор Янукович та Микола Азаров на сміттєвих баках у Сімферополі

Коли твої роботи з’являться в Києві?

- Насправді давно хочеться пофарбувати в столиці, але є деякі обставини. Сподіваюся, що незабаром відвідаю «мать городов русских».

Фотогалерея: Шарик: stencil-art в якості зброї соціальної критики

Розмовляв Олександр Саліженко

Comments: