Айнур КурмановУ місті Жанаозен Мангістауської області Казахстану два тижні триватиме надзвичайний стан. У місто введено війська й бронетехніку. Президент Нурлустан Назарбаєв розпорядився зробити це після подій вечора 16 грудня, коли поліцейські розстріляли демонстрацію нафтовиків. Влада повідомила, що від куль загинули 15 осіб.


— У День незалежності 16 грудня нафтовики із сім'ями вийшли на мирний мітинг, — розповідає 36-річний Айнур Курманов, один із лідерів Соціалістичного руху країни. — Зібралися близько п'яти тисяч людей. Але влада відверто спровокувала їх. Поліцейський "уазик" навмисно врізався в натовп. Робітники розізлилися й перевернули авто.

Провокувала місцева поліція?

— На місцеву поліцію влада вже не покладається. Хто ж піде з кийками проти своїх же сусідів. Перед мітингом у Жанаозен масово звозили поліцейських з інших областей.

Нафтовики швидко розігнали ті кілька сотень поліцейських, що були в місті. Відібрали в них кийки, автомати й пішли на штурм акимату (державної адміністрації. — "ГПУ"). Також захопили офіс нафтодобувної компанії "Озенмунайгаз". Обидва приміщення спалили дотла. У цей час підігнали підрозділ внутрішніх військ. Вони й відкрили вогонь на ураження. До вечора робітників витіснили з центру. Перестрілка тривала всю ніч.

Скільки загинуло людей?

— Від 70 до 150. Не менше 500 поранені. Лікарні Жанаозена та обласного центру Актау переповнені.

Через півдня після початку стрілянини генпрокуратура визнала тільки 10 смертей. Але у робітничих сімей на руках десятки трупів.

Чому влада проявила таку жорстокість?

— Це, скоріше, неадекватність. Ще з самого початку страйку, із травня цього року, місто переповнене працівниками спецслужб у цивільному. Привезли внутрішні війська з Караганди, Алмати, Західно-Казахстанської та Актюбінської областей. Кажуть, прибув навіть спецназ із Білорусі.

Як розвиватиметься ситуація?

— Підозрюю, виникатимуть нові акції протесту, осередки страйків. Передусім у Західному Казахстані — у Мангістауській, Актюбінській, Атирауській областях. Передстрайковий стан оголосили шахтарі Караганди. Готові їх підтримати металурги, гірники, машинобудівники.

Передумовою заворушень став страйк нафтовиків?

— Так, він триває вже сім місяців, із 17 травня. Трудовий конфлікт розгорівся ще наприкінці минулого року, коли робітники почали вимагати надбавок за шкідливе виробництво. Люди працюють на зношеному обладнанні, з токсичними речовинами, радіацією. Є численні факти смертей від сірководню, які роботодавець ретельно приховує. Китайські власники з корпорації "Чайна Iнвестмент Корпорейшн", яким належить 50 відсотків акцій нафтовидобутку в дочірній компанії, наполягли на відкритті кримінальної справи проти юриста й лідерки незалежного профкому Наталії Соколової. Справу порушили за "розпалювання соціальної ворожнечі". Їй дали шість років ув'язнення. Тож однією з ключових вимог було звільнення Наталії Соколової. Потім за участь у страйку роботодавець одним махом звільнив 2600 нафтовиків.

Іще одна нова стаття у лексиконі влади — "незаконні профспілкові збори". За нею кинули до в'язниці ще кілька профспілкових активістів нафтовиків. 2 серпня загинув 28-річний Жаксилик Турбаєв, якого хотіли обрати головою профкому. Того дня всіх робітників дільниці викликали до начальства, а його залишили самого біля бурової установки. Коли робітники повернулись, побачили, що Турбаєв мертвий — із проламаним черепом і ножовими пораненнями. Того ж дня зникла 17-річна дочка іншого профспілкового активіста Кудайбергена Карабалаєва. За кілька днів її тіло знайшли з такими ж ознаками смерті. Слідчі оголосили, що злочин стався на сексуальному ґрунті. Інших активістів били прямо на робочих місцях. Підпалювали їм будинки. Робітники неодноразово подавали заяви в поліцію, вказували імена нападників, але безрезультатно.

Президент Нурсултан Назарбаєв може позбутися влади?

— Жанаозен став пробоїною у його режимі. Події нагадують "Криваву неділю" 1905 року, коли царський уряд Миколи ІІ наказав розстріляти мирну демонстрацію робітників. У підсумку отримав революцію. Якщо Назарбаєв вирішив залити нафтовиків кров'ю, чимало людей захочуть помститися. Тим паче під дулом автомата робітників не заженеш на підприємства.

Лідери опозиції в перший день майже не коментували стрілянину. Вони бояться?

— Ліберальна опозиція боїться брати на себе відповідальність за сказане. Вона цілком поміркована і вгодована режимом. Опозиції майже ніхто не вірить. Тому зараз є перспектива для низового робітничого руху, де будуть уже свої організації і свої лідери. Можливо, в найближчі дні ми оголосимо загальний страйк.

Розмовляв: Андрій Мовчан

Джерело: Gazeta.ua

Comments: