Тридцять два кліки по кнопках пульта за годину. Швидкість перемикання телеканалів середньо-статистичним жителем України. Приходячи додому ти намацуєш заповідну опуклу кнопку на невеликому пульті. І почалось.

Кожного, хоч би поверхового обсерватора українського руху в Росії мусить вразити дивний факт: з одного боку безперечний поступ сього руху, захоплення ним чимраз ширших верств суспільности, з другого ж – застрашаючий занепад політичної думки в колах ідейних провідників буржуазного українства.

Ти гинеш. З тобою гинуть близькі тобі люди: діти, онуки, батьки, кохані… У кого хто є. Гинуть. Стають п‘яницями, наркоманами, повіями, брехунами і злодіями, залежними від комп‘ютера і телевізора, лінивими і хитрими. Хворими. Дочасно йдуть у могилу. Гине Україна, твоя країна. Бачиш?

Древлє чернець полишав ілюзорний світ міста, базару, двору, страстей заради вищої реальності печери, пустелі, посту і праці, яка за висловом св. Бенедикта, теж молитва. Але людство, за допомогою нечистого, створило другу, ще досконалішу ілюзію – віртуальну. І якщо сатана – князь світу цього, то у віртуальному світі він і князь, і управдом, і системний адміністратор, і ім'я тих, хто зафрендив тебе у фейсбуку – легіон. Раніше біси входили в нас, нині вони через "логін" впускають нас до себе.