Фінансовий капіталізм та його цитадель – Вол-стріт мусять впасти

«Атакуючий бик» (Charging-Bull) - символ агресивного фінансового оптимізму17 вересня 2011 року в Нью Йорку розпочалася акція «Окупуй Вол-стріт». Учасники розбили наметове містечко біля будівлі Нью-Йоркської фондової біржі. Невдовзі до них приєдналися тисячі протестувальників. Акції солідарності пройшли в багатьох штатах. Кількість учасників акції постійно зростає, сама акція вже вийшла за межі Вол-стріт. Нещодавно протестувальники перекрили рух транспорту через Бруклінській міст, намагалися прорватися в Сенат. Але епіцентр її знаходиться саме на Вол-стріт – цидаделі сучасного капіталізму.

Але, чому саме Вол-стріт? Чим вона завинила перед американцями? Невже, вона винна в закритті підприємств, безробітті, зубожінні народу? Здавалося б збираються солідні джентельмени, торгують між собою цінними паперами, хтось з них багатіє, хтось розорюється, нікому це не заважає? Насправді, від Нью-Йоркської фондової біржі, Федеральної резервної системи та інших фінансових інституцій США залежить не лише життя пересічних американців, але й всього світу.

Якщо в XVII-XIX століттях був капіталізм вільного ринку, з кінця XIX до 50-70рр. XX століття капіталізм монополій, то з другої половини XX століття розпочинається нова стадія капіталізму – фінансовий капіталізм. На першій стадії капіталізму, капіталісти «заробляли» гроші на виробництві та продажу товарів, на другій підіймали ціни, використовуючи своє монопольне становище, захоплювали землю та ресурси, нинішні ж капіталісти багатіють на фінансових спекуляціях. Класична формула К.Маркса Товар-Гроші-Товар, яка відображала суть суспільних відносин 1-ї стадії капіталізму замінюється на Гроші-Гроші. Фінансовий капітал остаточно відривається від виробництва та торгівлі і живе власним, самодостатнім життям.

Для сучасної стадії капіталізму характерним є зростання ролі грошей в економіці. Вирішальну перевагу має не той хто виробляє товари, чи їх продає, не той хто має монополію на природні ресурси, а той хто має гроші. Попри економічні успіхи, світом править не світова фабрика - Китай, і не світова нафтова свердловина - Саудівська Аравія, а США, яка має монополію на єдиний товар – долар. Саме долар, на якому грунтується сучасна капіталістична система є основою не лише економічної, але й політичної і військової могутність США. Понад 65% всіх міжнародних розрахунків здійснюється в доларах. Понад 60% всіх своїх міжнародних валютних резервів країни світу зберігають в доларах.

Разом з тим, гроші втрачають свою вартість. Вони більше не прив’язані до товарної маси, не забезпечені золотом, вони – лише електронні записи на банківських рахунках, причому, записи ці контролюються американськими банкірами. Наприклад, за період з 1970 р. по 2010 р. долар по відношенню до золота знецінився в 40 раз. Емітує долари Федеральна резервна система – 12 американських приватних банків. Фактично, група приватних осіб вирішує скільки доларів буде випущено, а відтак впливає на всю світову економіку. В останні роки емісія доларів збільшується стрімкими темпами. Грошова маса вже перевищила 14 трлн. доларів. Цікавим є той факт що більша частина цих грошей використовується для міжнародних розрахунків, перебуває на рахунках іноземних банків, підприємств, громадян. При цьому валютні резерви США становлять всього 76 млрд. доларів (з них лише 11 млрд. золотом). Для порівняння: Китай має понад 3 трлн. доларів валютних резервів, Японія 1,2 трлн., Росія 550 млрд. Тобто, долар США – нічим незабезпечений. Проте, по всьому світу його приймають, за нього продають товари, надають послуги, в доларах зберігають свої заощадження.

Фактично, весь світ працює на США, отримуючи за поставлені товари лише електронні записи на своїх рахунках в американських банках. Починаючи з 1976 року торгівельний баланс США має дефіцит ,тобто імпорт перевищує експорт. За період з 1985 по 2010 р. сукупний дефіцит торгівельний балансу США склав понад 9 трлн. доларів. На таку суму Сполучені Штати отримали товарів та послуг від інших країн фактично задарма. Отже, на третій стадії капіталізму ми маємо новий тип колоніалізму – фінансовий. При цьому роль колоніальних адміністрацій виконують банки, які здійснюють міжнародні розрахунки. Колонії, як і раніше постачають товари метрополії практично безкоштовно. Відносно високий рівень життя американців забезпечувався за рахунок експлуатації народів інших країн.

Разом з тим, фінансовий капіталізм погіршує економічне становище самої США. Характерною особливістю сучасної стадії капіталізму є накачування економіки грошима, що на думку фінансової влади США, стимулює економічне зростання. Проте, насправді, така політика лише посилює макроекономічні диспропорції, що врешті-решт призвело до нинішньої економічної кризи. Наприклад, за період з 1970 по 2010 р. грошова маса США збільшилася в 58 раз, в той час ВВП зріс лише в 14,3 рази, а показники зростання реальної економіки ще набагато скромніші, так виробництво електроенергії зросло лише в 2,7 рази, а автомобілів всього в 1,2 раза.

В той час, як виробництво гальмувало свій розвиток, бурно зростав фінансовий сектор. Банки пухли від грошей. В 2011 р. активи лише 5 найбільших американських банків перевищили 8,6 трлн. доларів. Іншою важливою ознакою фінансового капіталізму є зростання ролі фондового ринку. Основним інструментом збагачення фінансового капіталу є оборудки на біржах. Практично всі підприємства стають акціонерними компаніями. Мало не від свого заснування вони виходять на біржу, де розміщують свої акції. Часто їх ціна є завищеною, акціонери платять гроші лише за бізнес-ідею, яка є нічим не підкріплена. Тепер основною метою капіталістів стає не забезпечення максимального прибутку свого підприємства, а продаж його акцій якомога дорожче. Тому, замість вдосконалення виробництва, основна увага приділяється вартості акцій, яку забезпечують гарними презентаціями, словесними інтервенціями та маніпуляціями цін на біржах. Активно використовуються операції злиття та поглинання, виведення та продаж активів підприємства, викупи та додаткові емісії власних акцій. Часто кошти підприємства інвестуються не в його розвиток, а в купівлю акцій інших компаній заради фінансових спекуляцій. Вартість акцій підприємства все більше віддаляється від результатів його роботи та його реальної вартості.

Основною біржою не лише США, але й всього світу є Нью Йоркська фондова біржа. Біля якої і проходить протестна акція «Окупуй Вол-стріт». На цій біржі торгуються акції не лише найбільших корпорацій Америки, а й всього світу. Сукупна капіталізація компаній, які торгуються на ній досягла 27 трлн. доларів (майже 2 ВВП США), а щомісячний оббіг акцій 2,1 трлн. доларів. Про те, як роздували вартість американських компаній свідчить зростання індексу Нью Йоркської фондової біржі Доу Джонс з 1000 пунктів у 1972р. до 10000 у 1999р. Ще більш стрімко зростав індекс іншої американської біржі «Насдак» зі 100 пунктів в 1971р. до 5000 у 2000р.

Зростання біржових індексів, які супроводжуються різкими падіннями стають головним інструментом перерозподілу коштів не лише між капіталістами, але й способом відібрати гроші у простих американців чи держави. Вирішальну роль на біржах відіграють великі гравці – провідні фінансові корпорації, які своїми діями можуть викликати, як зростання , так і біржову паніку, в обох випадках примножуючи свій капітал. 19.10.1987 року індекс Нью Йоркської фондової біржі Доу Джонс за один день впав на 22 %. Хтось на цьому непогано заробив. Іншим прикладом біржових спекуляцій є бум, а потім крах доткомів – Інтернет-компаній 1999-2000рр. Який був організований інвестиційними банками США. Спочатку вони продали інвесторам за десятки, а то й сотні мільйонів доларів компанії, що мали в своїх активах хіба що орендований офіс, кілька столів та комп’ютерів, потім акції впали, інвестори понесли багатомільярдні збитки. Ідекс «Насдак», куди входили акції доткомів, спочатку в березні 2000р. зріс до 5000, а вже за два роки впав до 1300 пунктів. Під час біржової паніки 2008-2009 рр. біржові індекси впали більш, як в два рази, інвестори втратили 8 трлн. доларів, при цьому американські пенсійні фонди, куди американці відкладали кошти на майбутні пенсії втратили 2 трлн. доларів.

Через біржові оборудки фінансові корпорації не лише відбирають кошти дрібних інвесторів ,чи заощадження у населення, але й встановлюють контроль за підприємствами. Купивши лише невеличку частину акцій, вони вводять до ради директорів своїх представників, які формують політику компанії. Процес концентрації власності в руках окремих фінансових груп набуває грандіозних маштабів. Незалежні дослідження вказують на те, що кілька десятків інвестиційних фондів контролюють більшість американських компаній.

Окремо слід відзначити вплив біржових спекуляцій на товарні ціни. Товари, як і акції стають інструментом біржової гри. При торгівлі товарами активно використовуються похідні фінансові інструменти ф’ючерси та опціони, які за своїми обсягами іноді перевищують товарну масу. За період з 2003 р. до 2008 р. обсяг спекулятивних грошей на товарних ринках зріс більш як в 20 разів. В 2008 р. в обігу було ф’ючерсних контрактів на 1,1 млрд. барелів нафти, що перевищувало реальні запаси нафти в усіх сховищах та стратегічному резерві США. Про спекулятивний характер торгівлі нафтою свідчить той факт, що в 200 8р. барель нафти продавався в середньому 27 разів перш ніж доходив до кінцевого споживача. Ціни на товари відірвалися від їх реальної вартості. Скажімо, ціна бареля нафти підскочила з 30 доларів в 2003 р. до 145 доларів в 2008 р., впала на початку 2009 р. до 45, а на початку 2011 р. досягла 120 доларів. За цей час в світі суттєво не змінилися ні запаси нафти, ні умови її видобутку, такі цінові коливання є результат спекуляцій фінансових корпорацій, які заробили на цьому мільярди. Проте, такі цінові коливання завдають шкоду виробникам, які не можуть спрогнозувати ціну на свою продукцію та її рентабельність, і споживачам, які бувають просто не в змозі купити необхідні для їх життя товари. Наприклад, в 1-й половині 2011р. внаслідок зростання цін на нафту, ціни на бензин досягли 3,8 долара за галон, що боляче вдарило по американських споживачах. Світові ціни на пшеницю зросли з 300 доларів за тону в 2005 р. до 1100 доларів в 2008 р., що призвело до зростання цін на продовольство по всьому світу, поставило в скрутне становище мільйони американських сімей. Отже, біржові спекуляції призводять до погіршення умов життя простих американців, позбавляють їх заощаджень, підвищують ціни на товари першої необхідності.

Перерозподіл коштів на користь фінансових корпорацій, відносний занепад виробництва загострює соціальні протиріччя американського суспільства. Зокрема зростає розрив між багатими та бідними: багаті – збагачуються, бідні – бідніють. Наприкінці 2010 р. розрив між багатими та бідними в США досяг рекордного значення в історії. 20% найбільш багатих американців отримали половину всіх доходів країни, що в 14,5 рази більше доходів отриманих 20% найбільш бідних американців (в 1970 р. цей розрив становив 8 раз). Зараз 46,2 млн. американців, або 15,1% живуть за межею бідності. Біля 50 мільйонів американців не мають медичної страховки. Середній дохід у 2010р. знизився на 2,3% порівняно з 2009 р. Пік розміру реальної зарплати припав на 1973 р. з того часу вона скоротилася майже на 30%. На скільки впали реальні доходи простих американців свідчить такий приклад: якщо в 70-ті рр. зарплата середнього американця дозволяла йому мати будинок, 1-2 машини, повністю утримувати сім’ю (дружина не працювала), діти навчалися в коледжі, мав заощадження на старість і т.д., то нині, щоб мати ті ж блага повинні вже працювати і чоловік, і дружина, і обоє при цьому мають не заощадження, а десятки а то й сотні тисяч доларів боргів по кредитах. В той же час керівники банків та фінансових корпорацій отримують десятки мільйонів доларів щорічних бонусів. Наприклад, голова правління американського банку Goldman Sachs Mr.Blankfein за рік отрима 67,9 млн. доларів бонусів, при тому, що банк фактично був банкрутом і лише сотні мільярдів доларів кредитів наданих ФРС врятували його від банкрутства.

Зниження реальних доходів населення призвело до зниження споживчого попиту і стагнації американської економіки. Щоб не допустити падіння ФРС США проводить політику дешевих грошей. Банки починають кредитувати підприємства та населення практично без застави під низькі відсотки. Така політика понад 10 років підтримувала американську економіку. Досить розповсюдженою була практика коли американські сім’ї закладали свої будинки, брали кредити, які витрачали на споживчі цілі. Борги домогосподарств зросли з 705 млрд. доларів в 1974 р. (що становило 60% доходів громадян) до 14,5 трлн. доларів в 2008 р. (що становило 134% доходів громадян). Середня американська родина мала 13 кредитних карток. Основна маса боргів були іпотечні кредити, які досягли в 2008 р. 10,6 трлн. доларів. Загалом іпотечний борг зріс з 46% ВВП в 90-х рр. до 73% в 2008 р. Американська родина в середньому витрачала 14,5% своїх доходів лише на обслуговування отриманих кредитів.

Врешті-решт американці вже не змогли більше сплачувати по кредитах, банківська система США опинилася перед загрозою банкрутства, на біржах почалася паніка. 15 вересня 2008 р. збанкрутував один з найбільших інвестиційних банків США Lehman Brothers. Така ж доля спіткала протягом 2008 року ще 24 американські банки. Інші банки ледь втрималися на плаву завдяки активній підтримці з боку Федеральної резервної системи, яка знизила облікову ставку до 0,25% та надала сотні мільярдів доларів кредитів банкам. Більш того, Федеральна резервна система розпочала викуп іпотечних облігацій та інших проблемних активів банків. Зокрема, з кінця 2008 р. по 1-й квартал 2010 р. на це було витрачено 1,25 трлн. доларів. Не відставав і уряд США, який виділив 125 млрд. доларів на викуп акцій 9 найбільших американських банків. Були націоналізовані найбільші американські іпотечні агентства Fannie Mae та Freddie Mac та викуплені їх погані активи на 175 млрд. доларів. Завдяки надзвичайним зусиллям уряду та ФРС, вливанням сотень мільярдів доларів, банківську систему США вдалося врятувати.

Проте, криза вже перекинулась на інші сектори економіки, які трималися лише завдяки банківським кредитам. В 4-му кварталі 2008 р. ВВП США впав на 6,2 %, а в 1-му кварталі 2009 р. ще на 5,7%. За підсумками 1-го кварталу 2009 р. промислове виробництво впало на 12,5 % порівняно з відповідним періодом 2008 р. Найбільше постраждало виробництво автомобілів – скоротилося на 24,3 %. Текстильна промисловість впала на 20%, будівництво на 16%. Виробництво сталі протягом 2008-2009 рр. скоротилося на 36,4%. Стрімко зростало безробіття, в листопаді 200 9р. воно сягнуло 10,2 %. Мільйони людей втратило роботу. Відбулося стрімке падіння доходів та рівня життя населення. Тільки за 2008 р. американці втратили 18% своїх статків, збіднівши на 11 трлн. доларів. За рік з серпня 2008 р. по серпень 2009 р. американці скоротили свої витрати на 40%. Банки почали активно відбирати житло за несплаченими кредитами. Лише за 2008 р. було вилучено понад 1 млн. будинків. Всього втрата житла загрожує 8 млн. американських родин. Через неспроможність розрахуватися з банками по кредитах, американці почали масово полишати свої будинки. На окраїнах міст виросли цілі наметові містечка, куди переселилися новітні безхатченки. 13 % будинків в США стоять порожні. В особливо скрутному становищі опинилися індустріальні центри. Детройт – центр американського автомобілебудування перетворюється на місто-привид. В ньому покинутими залишається понад 33000 будинків.

Керівництво США, щоб не допустити поглиблення кризи, вживає заходи для підтримки реального сектору економіки. На початку 2009 р. приймається так званий План Обами, який передбачав, як податкові субсидії, так і фінансування інфраструктурних проектів, впровадження енергозберігаючих технологій на суму біля 800 млрд. доларів.

Значні кошти було спрямовано на підтримку виробничого сектору. Зокрема, три найбільші американські автомобілебудівні компанії General Motors, Chrysler та Ford отримали від уряду десятки мільярдів доларів. Всього на подолання кризи уряд США та ФРС протягом 2008-2011 рр. витратили близько 4 трлн. доларів. Спочатку здавалося, що економічна ситуація стала покращуватись. Американська економіка стала зростати. За підсумками 2010 р. ВВП США зріс на 2,8%. Стабілізувався фінансовий сектор, почали стрімко зростати фондові індекси, трохи знизилось безробіття, потроху почали зростати доходи та витрати населення. Проте, радість була недовгою, вже в середині 2011 р. США накрила нова хвиля кризи.

Річ в тім, що намагаючись подолати кризу, керівництво США боролося з її наслідками, а не з її причиною – фінансовим капіталізмом. Воно намагалося врятувати систему, замість того щоб її зруйнувати. В результаті соціально-економічні протиріччя ще більш загострилися. Держава фактично переклала борги та проблеми фінансових корпорацій на себе. Надходження до бюджету впали через падіння доходів підприємств і громадян, а також через надані податкові пільги, натомість, витрати різко зросли. Дефіцит бюджету США за підсумками 2009 р. досяг рекордних 1,42 трлн. доларів, або 10% від ВВП. І попри всі намагання його скоротити залишається високим: 1,29 трлн. доларів в 2010 р. та 1,30 трлн. доларів в 2011 р. Іншою проблемою стало зростання державного боргу. Який в 2007 р. становив 8,95 трлн. доларів (65,6% ВВП), в 2008 р. 9,99 трлн. доларів (70,2% ВВП), в 2009 р. 11,88 трлн. доларів (83,4% ВВП), в 2010 р. 14,13 трлн.доларів (96,5% ВВП). Влітку 201 1р. США опинилися перед загрозою дефолту, оскільки борг США досяг верхньої межі встановленої конгресом. Намагання протягом більш як двох місяців підняти планку боргу виявили відсутність спільного погляду різних гілок влади США та політичних партій на шляхи виходу з кризи та глибокі протиріччя в американській еліті, небажання брати на себе відповідальність за наслідки політичних рішень. Лише в останній день перед дефолтом 2 серпня 2011 р. межа боргу була піднята. Проте, це лише відклало проблему. Всі розуміють, що США неспроможні розрахуватися по своїх боргах і є банкрутом. Але визнання цього факту та оголошення дефолту призведе не лише до краху долара і фінансової системи США, але й всієї системи світового фінансового капіталізму.

Адже 4,5 трлн. доларів США заборгувала іноземним кредиторам. Значну частину своїх валютних резервів центральні банки країн світу тримають в американських казначейських зобов’язаннях. Система управління держборгом США перетворилася на фінансову піраміду. ФРС емітує долари, які надає банкам, банки купують на них казначейські облігації, які потім ФРС в них викуповує. Коло замкнулося.

Подолати кризу американської економіки в рамках системи фінансового капіталізму неможливо. Система кредитування підприємств та населення, яка ще якось підтримувала зростання, була зруйнована ще в 2008 р. Банки згорнули кредитування реальної економіки, натомість спрямували кошти отримані від ФРС на фінансові спекуляції. ФРС вичерпала свій арсенал стимулюючих заходів. Ставки знижені практично до нуля, банківська система залита ліквідністю. Подальша емісія доларів лише прискорює їх знецінення, збільшує інфляцію. Заходи по скороченню держборгу та дефіциту держбюджету призводять до скорочення попиту та погіршують рівень життя населення, загрожують економіці США новою рецесією.

Невдоволення соціально-економічним становищем, неспроможність влади хоч якось поліпшити ситуацію, викликає масові протести серед американців. Так, намагання скоротити дефіцит бюджету штату Вісконсін викликали масові заворушення в лютому 2011 р. Протестувальники захопили штурмом приміщення місцевого парламенту. Причому, активну роль в протестах відігравали держслужбовці, через скорочення соціальних пільг та загрозу втратити роботу. Ця акція стала своєрідним прологом акції «Окупуй Вол-стріт». Нестача бюджетних коштів не лише призводить до масових звільнень держслужбовців, але й викликає зупинку діяльності органів влади. Влітку 2011 р.через нестачу коштів було зупинено роботу уряду штату Міннесота, а тисячі працівників бюджетної сфери, включаючи поліцейських, були відправлені в безстрокову неоплачувану відпустку. В жовтні 2011 р. заяву про банкрутство подало місто Харрисбург, столиця штату Пенсильванія. Борги міста перевищили доходи його бюджету в 5 разів.

Бюджетні проблеми США так само, як і народні протести будуть лише зростати. Ряд експертів вважає, що до 2013 року США повністю використає всі наявні в неї ресурс. Далі - крах фінансової системи, дефолт, знецінення долара і соціальний вибух, який може перерости в тривалу громадянську війну. Виходом з ситуації могла б стати відмова від фінансового капіталізму та реіндустріалізація США. Проте, ні самі фінансові корпорації, ні керівництво США на це йти не готові. Для них це означає втрату влади та багатства, а для США втрата домінуючої ролі в світі. Тим не менше процеси, які відбуваються в американській економіці та суспільстві, не залишають їм шансів. Все більше розуміють вони свою приреченість, все з більшим жахом вдивляються в майбутнє, але хід історії не змінити. Фінансовий капіталізм та його цитадель – Вол-стріт мусять впасти.

Автор: Петро Остапенко, спеціально для Molotoff.info

Comments:

Прочитав сам — передай іншому: