Хто вони, українські радикали?

«Братство» стоїть особняком у переліку радикальних організацій. Зважимося сказати, що коли інші право-радикальні організації зустрічаються між собою, їхні лідери приятелюють, то до «Братства» в них насторожене ставлення. Вважається, що члени «Братства», на відміну від решти, не лише здатні до вуличних бійок, а й до поножівщини. При цьому дивним чином не несуть відповідальності за вчинені бійки.

Лідер Братства Дмитро Корчинський.

Крім того, біографія Корчинського та його зв’язки з російськими політтехнологами викликають сумніви в решти націоналістів.

12 квітня 2007 року під час лекції лідера «Братства» Дмитра Корчинського в центральному офісі партії в Києві виник конфлікт, внаслідок якого п’ятеро людей отримали тілесні ушкодження, один із них з ножовим пораненням грудної клітини був госпіталізований. Гасити скандал приїхав генерал міліції Сергій Попков. Той самий, хто був готовий розстріляти Майдан.

«Тризуб» імені Бандери: боротьба без екстремізму?

Організація «Тризуб» існує від початку 90-х років, на ранніх етапах була чимось на зразок чернечого ордену. Прийшовши в організацію, юнак-претендент дізнавася, що йому нічого не обіцяють: ані посад, ані грошей. Він лише може боротися за Україну.

Ще кілька років тому члени «Тризубу» не могли брати шлюб (бо революція не завершилася), не мали права постійно працювати, що часто призводило до кочового способу життя з тимчасовими підзаробітками. До речі, сотником «Тризубу» був колись нинішній президент Києво-Могилянської Академії Сергій Квіт. У цій організації чітко поставлено ідеологічний вишкіл. Навіть рядовий її член мусить знати праці творців українського націоналізму.

Листівка Тризубу ім. Степана Бандери.

Чи здатні «тризубівці» на серйозні радикальні дії? Останній рядок їхньої маніфесту містить фразу: «Ціль у нас одна: Українська Національна Держава, а шлях до Неї – Боротьба. Здобудемо Українську Державу або згинемо у боротьбі за Неї». У середині 90-х лідеру цієї організації Андрію Стемпицькому вдалося захопити вертолітну частину на Харківщині. Зброя була потрібна, звісно, для здійснення національної революції. Його було затримано, він відсидів у в’язниці кілька років. Щоправда, ця історія не набула розголосу. Зараз правоохоронці розслідують кримінальні справи, пов’язані з тим, що тризубівці нібито напередодні Нового року відрізали в Запоріжжі голову Йосипу Сталіну.

Вважаємо, недобре воювати з пам’ятниками, але якби соціологи від влади вивчили суспільні настрої українців щодо цього вчинку, то отримали б напрочуд високий результат підтримки дій тризубівців. У журналістських колах новина про відтяту сталінську голову дуже пожвавила сумний новорічний настрій. Новина обійшла всі ЗМІ та майже завжди супроводжувалася схвальним коментарем журналіста. Бо хто-хто, а журналісти добре розуміли, наскільки беззаконним та провокаційним з боку комуністів було ставити пам’ятник Сталіну.

Зараз у київському суді слухається гучна справа проти тризубівців за те, що в центрі пошкоджено пам’ятник Леніну. Варто зазначити, що голови пам’ятникам Леніну тризубівці відрізали по всій Україні. Але це все стало підставою того, що міліція розгорнула масове «розробку» тризубівців по всій Україні. То їм інкримінують замах на президента, то звинувачують у підпалі офісів Партії регіонів та Компартії. (Самі вони від цих подій відмежовуються).

Організації «Тризубу» рівномірно представлені по всій Україні. У керівництві – кандидати та доктори наук, серед їх членів, окрім молоді, є зрілі люди з вищою освітою.

Тризубівці на своїх сайтах категорично заперечують причетність до екстремізму. Вони дають повний перелік телефонів своїх організацій та запевняють, що їхня мета – боротьба за Україну.

Прикметою сьогоднішніх ультраправих стало те, що вони вивчають нові способи боротьби. Так, з’явилося угрупування автономних правих, або автономів. У них немає керівника, нема свого офісу, нема ієрархії. Їх називають автономи. Вони існують як мережева організація, спілкуються через Інтернет або по телефону. Частина членів – вихідці з футбольних хуліганів.

Листівка автономних націоналістів.

До речі, більша частина футбольних бешкетників завжди була національних переконань. Уже 1978 року виникла перша кричалка «Москалів – на ножі». Автономні праві зазвичай беруть участь в акціях у масках.

Організація «Патріот України», якій зараз інкримінують бажання здійснити замах на президента, вперше була створена у 90-х роках. Його засновником тоді був нинішній нардеп Андрій Парубій. Це була вулична молодіжна силова організація. Потім вона поступово припинила своє існування. Але на початку 2000-х років була створена нова організація «Патріот України». Від інших націоналістів вона відрізняється ідеєю вищості раси. Жодна потужна націоналістична організація не містила у своїй програмі тезу про те, що «силою, здатною перемогти варварське ставлення до природи, може бути тільки спільнота Білих людей під проводом Української Нації».

Ми залишаємо за дужками запитання, чи не є компрометацію націоналізму програмне положення про вищість певної раси. Доводилося чути, що харківська команда «Патріотів» могла бешкетувати на Барабашівці, великому базарі Харкова, ганяючи там в’єтнамців. У Василькові під час виборів вони начебто могли бити інших націоналістів. Деякі з побратимів прямо звинувачують їх у співпраці з владою. Зокрема кажуть, що якби будь-яка інша націоналістична організація дозволила собі з матюками йти ходою на міліцію або кидати димові шашки в СБУ, як це було в Харкові, їх би вже давно пов’язали. Але «Патріотів» досить довго не чіпали.

Утім, самі «Патріоти» в коментарях УНІАН це категорично заперечують. Вони стверджують, що ніколи не співпрацювали з владою, ніколи не робили нічого протизаконного. І саме тому члени організації перебувають під тиском правоохоронців. Двоє депутатів Васильківської міськради, яких звинувачують у намірах щодо вибуху, перебувають у СІЗО, їх залишили під вартою на два місяці, суд над ними закритий. Оскільки один із авторів статті непогано знає специфіку таких організацій та був багаторічним учасником однієї з них, ми можемо дати таку характеристику організації та висунути такі версії щодо звинувачення «Патріотів».

Основою цієї організації, безумовно, є патріотично налаштована молодь.

Але як будь-яка радикальна організація, «Патріоти» могли стати перед проблемою співпраці з владою. Кожна радикальна організація має свого куратора в СБУ. Тобто співробітник спецслужб спостерігає за радикальною організацією, може викликати на розмову керівника. Ми не виключаємо, що «Патріотів» шляхом «приписування» їм теракту органи просто хочуть схилити до співпраці. Тобто влада хоче мати провокаторів серед націоналістів. Дехто висуває версію, що Хорошковський, набравшись досвіду РФ, хоче виростити свою ультраправу організацію, щоб потім використовувати для брудних робіт. (Вважається, що в РФ брудну роботу для влади роблять скінхеди). Та не виключено, що СБУ хоче продемонструвати успіхи в боротьбі з тероризмом, тому спочатку взялася за «Тризуб», пізніше – за «Патріотів України». Бо якщо влада вирішила боротися з усіма системними націоналістичними організаціями, то зрозуміло, чому почала з тих, у кого є ієрархія, вишкіл, молодь, принципи.

Останні роки в Україні почали з’являтися українські ліві радикальні організації. Їх поява в ідеологічному сенсі здається дивною, тому що економічний блок наявних правих націоналістів цілком задовольняє запити людей, орієнтованих на соціальну справедливість. Націоналісти ненавидять паразитарний ресурсний капітал, підтримують мале та дрібне підприємництво, стоять на позиціях цілком соціал-демократичних. Але українські ультраліві існують. А ідеологічним підґрунтям для них є «нерозривний зв’язок із Росією». Зокрема, в Одесі лівих радикалів підгодовує Марков та мер Одеси Костусєв. Кажуть, що партія «Родина» Маркова має підживлення з РФ. Тобто природа лівого екстремізму має чітке зовнішнє джерело походження. Але живеться йому в Україні цілком затишно. Правоохоронців не цікавить лівий радикалізм. Поки що.

Джерело: УНІАН

• Facebook

Додати коментар